Затянулось облаками
То, что мне всего родней
Созерцаю я глазами,
И оно еще родней.
Я смотрю, и мысли тонут
В фоне светло-голубом.
Вдруг, средь света слышу стоны...
Помолчи, душа, потом.
посмотри, какое небо,
Там свобода, там покой.
голубое, знаешь мне бы
Побывать хоть раз звездой.
Не завидуют, не злятся.
Радуют людей и все.
Вот стоять бы умиляться,
И что надо бы еще?
Что ж ты снова закричала,
Ах, прошу, душа, молчи...
"Я устала, я устала"...
Тише, тише, не кричи
Вот забрали бы нас звезды
Мы б взглянули с высоты.
Как прекрасно мир наш создан!
Тише, слышишь, тише ты.
Молодец, уже смирилась,
Хватит маяться, очнись.
Ты сегодня не молилась?
Успокойся и молись!
Слёзко Наталия,
Россия Брянская обл. п. Клетня
Жена, мама троих прекрасных дочерей. Дитя Божье!!!
Читая "Оду Бога" Державина, невольно думаю, а я - поэт? Вряд ли! e-mail автора:tavifa01@yandex.ru
Прочитано 5399 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
